ГОМЕОПАТІЯ (ЧАСТИНА 2)

У свою чергу, ображаються представники медичної науки, передусім фармакологи. Вони ніяк не можуть зрозуміти: під що, власне, треба підводити теоретичний базис? Не станеш же теоретизувати з приводу каламбурів типу «чим забився, тим лікуйся». Іншими словами, всякий серйозний дослідник, перш ніж приступити до обгрунтування якої-небудь гіпотези, хоче мати серйозну початкову посилку. Гомеопати такої не дають. Крім того, принцип подібності є різновидом того, що називають симптоматичною терапією, тобто лікування симптомів хвороби. Але від симптоматичної теорії як від принципу лікування медицина давно відмовилася і перейшла на принципи нозології - лікування захворювання. Ніхто не лікує пронос при дизентерії - лікують дизентерію; ніхто не лікує бліду неміч - лікують анемію і т. д. Так виникає відчуження гомеопатії.

Гомеопати усе це знають. Вони готові відступитися від чого завгодно в подробицях, але тільки не від принципу подібності, бо в останньому випадку зникає предмет для розмови, а вони втрачають ореол незвичності.

Таким чином зістикувати сьогоднішні наукові знання і гомеопатію неможливо. Це все одно, що вимагати від сучасного астронома застосування новітніх методів дослідження для доказів справедливості геоцентричної системи Птолемея. Неможливо - був Коперник.

Чому вірять гомеопатам?

Передусім сучасні гомеопати усіма силами прагнуть переконати в тому, що йдуть в ногу з прогресом медичної науки, що вони далеко пішли від засновника гомеопатії Ганемана і на багато що зі своєї історії дивляться критично. Усі вони дипломовані лікарі і цілком володіють сучасними методами лікування, але при всім тім знають ще ЩОСЬ ТАКЕ. Прийом безпрограшний. Хворій людині байдуже, хто її вилікує: гомеопат або алопат (традиційний лікар), світило медицини або звичайний лікар.

Дуже багато хто вважає, що гомеопати - це фахівці з лікування висушеними травами. Ось це вже помилка. Гомеопатичний догмат вимагає застосування тільки сирого рослинного матеріалу. Ніяка обробка, окрім екстракції спиртом, не допускається. Тому в організм хворого потрапляють разом з діючою активною речовиною баластні речовини. Фармакологи ж завжди прагнуть виділити в чистому вигляді активну речовину і користуватися тільки нею. Саме рослини стали джерелами безлічі цінних лікарських засобів, в чому легко переконатися, переглянувши будь-який довідник. Таким чином, підходи до використання зеленого арсеналу у гомеопатів і фармакологів абсолютно різні.

Гомеопати підкреслюють необхідність індивідуального підходу до хворого, врахування його конституціональних особливостей, наче хто-небудь з лікарів коли-небудь заперечував необхідність саме такого підходу, інша справа, що багатьом сучасним лікарям просто ніколи і в обличчя пацієнтові поглянути.

Нарешті, гомеопати дуже майстерно підтримують легенду про свою більш високу, ніж у лікарів, професійну кваліфікацію. Адже до них нерідко звертаються, вже побувавши у лікаря. А це важливий чинник, принаймні для глибшої і тому ефективнішої психотерапевтичної дії. Марку фірми вони оберігають набагато краще, ніж дільничні лікарі. З цим вже не посперечаєшся.

Далі буде...